Пълният текст на интервюто на „пан Гринчаров“ за руско-българските отношения излезе в сайта «Политикантроп»

Украинският сайт «Политикантроп» е публикувал пълния текст на моето интервю, което преди седмица излезе в списание «Український тиждень» №12. Това интервю е посветено на темата за руско-българските отношения – в исторически и съвременен контекст; съвсем честно излагам мислите си по тия съдбовни за европейска България въпроси. Предстои да публикувам тия дни същото това интервю на руски език, на езика, на който го дадох; а след това ще направя и ще публикувам и превода на български език. Сега-засега можете да прочетете само пълния му вариант на украински, един език, който изключително много ми хареса, той, както сами можете да се насладите, е изключително мелодичен, музикален, даже поетичен ми се вижда този език, до който до момента не се бях докосвал; а ето сега и обещания текст:

Таки закордон: у Болгарії борються європейське і проросійське начало

Повний варіант інтерв’ю, яке було надруковане в дещо скороченому вигляді у журналі «Український тиждень» №12 від 22 березня 2012 року.

Філософ і публіцист Ангел Гранчаров народився в місті Долна баня, Софійська область, Болгарія. Закінчив у 1983 році філософський факультет Санкт-Петербурзького (тоді Ленінградського) університету.

Працював викладачем філософії у Пловдівському університеті імені Паїсія Хілендарського. У 1992 році створив і керує досі Центром розвитку особистості HUMANUS, який розробив концепцію і провів ряд ініціатив повної реформи болгарської освіти, зокрема філософської.

Автор багатьох філософських і психологічних книг, а також книг, що розглядають проблеми філософії історії та політики в болгарському і європейському контексті. Деякі з його книг: «Життя душі: психологія», «Універсум свободи», «Мистецтво думки», «Таїнство життя», «Мистецтво жити: етика достоїнства», «Еротика і свобода», «Мистецтво свободи», «Курс лекції по філософії», «Болгарська душа і доля».

Ангел Гринчаров в останні роки – активний блогер, який підтримує свої освітні та політичні блоги і блоги для дискусії.

– Пане Гринчаров, в України дуже складні відносини з сусідньою Росією. Але Болгарія далеко від Росії і вже стала частиною об’єднаної Європи. Чи відчувається у вашій країні негативний вплив Росії?

– Так, відчувається, і навіть занадто. Те, що ми порівняно далеко від Росії, взагалі не допомагає нам. Наша історія ось уже 134 років після звільнення від турецької влади переконливо показує, що Росія, й імперська, і радянська, проводить одну і ту ж політику стосовно Болгарії: Росія найбільш підступний ворог болгарської незалежності і свободи. Росія завжди розглядала Болгарію як свою Задунайську губернію. «Куріца – нє птіца, Болгарія – нє заґраніца!» – вам, звичайно, це відомо.

Коли в 1997-2001 роках в Болгарії вперше прийшов до влади некомуністичний уряд демократичних сил, керований Іваном Костовим, Болгарія зробила рішучі кроки до відкидання вікового російського домінування і категорично вибрала іншу геостратегічну орієнтацію країни, до західного світу свободи і демократії, тоді саме російські таємні служби та російська агентура в Болгарії отримали з Москви наказ: зробити все, щоб не допустити цього, щоб повернути Болгарію в сферу своєї імперської гегемонії і панування.

Росія тоді розпочала справжню пропагандистську війну з проєвропейським урядом демократичних сил, мобілізувала усі свої ресурси і продемонструвала «чудеса хоробрості», щоб провалити його політику. По суті, щоб не допустити другого мандату цього уряду КҐБ і їхні агенти з комуністичної державної безпеки Болгарії зважилися зіграти «ва-банк» і привели до влади колишнього болгарського царя Симеона, який, як тепер розуміємо, давно перебував у найтепліших стосунках з КҐБ.

Але і Симеон не міг обернути назад історію, незважаючи на старання, він не зміг виконати кремлівський наказ: Болгарія стала членом НАТО, а потім і Європейського Союзу. Саме тоді в Кремлі задумали свій підступний план: перетворити Болгарію на свого «троянського коня» в НАТО і ЄС, щоб ізсередини протидіяти європейській інтеграції, щоб воювати зсередини з «ворогом». Ви самі розумієте, що імперське мислення Путіна і компанії ні на йоту не змінилося. (Прочети ДО КРАЙ >>>)

Търсете по книжарниците книгата на философа Ангел Грънчаров СТРАСТИТЕ И БЕСОВЕТЕ БЪЛГАРСКИ (с подзаглавие Кратка психологическа история на съвременна България), изд. ИЗТОК-ЗАПАД, 2008 г., 320 стр. Хронология и феноменология на случилото се след 1989 година, както и вникване във факторите, които определят нашата национална съдба. Книга за нашите лутания по пътищата на свободата, за раждането и пътя на младата българска демокрация, за това какви сме ние, съвременните българи, книга за пропилените ни шансове и за покрусените ни надежди.

Но това е една въпреки всичко оптимистична книга, която ни казва, че от нас, гражданите, зависи всичко: ако сме мизерни духом, няма как и да не живеем в бедност. От нашите ценности зависи съществуването, живота ни. Духовната безпътица поражда историческите, пък и сегашните ни нещастия. А растежът на нашите сили – и като индивиди, и като нация – тръгва от освобождаването на съзнанията ни от ония коварни скрупули и дефекти, заради които толкова сме си патили – и за които сме платили тежка цена.

Едно мнение за “Пълният текст на интервюто на „пан Гринчаров“ за руско-българските отношения излезе в сайта «Политикантроп»

  1. „Не плюй в кладенеца, казва умният ни народ!“ , който няма нищо общо с толкова нетолерантно мнение на болен мозък!!!
    Изчезващ вид станахте за съжаление и стига напъни… и на Украйна не можахте да помогнете, за съжаления. Петел на боклука кукурига…
    Само Иван Костов е харен, а вие го проваляте…

Вашият коментар

Попълнете полетата по-долу или кликнете върху икона, за да влезете:

WordPress.com лого

В момента коментирате, използвайки вашия профил WordPress.com. Излизане /  Промяна )

Twitter picture

В момента коментирате, използвайки вашия профил Twitter. Излизане /  Промяна )

Facebook photo

В момента коментирате, използвайки вашия профил Facebook. Излизане /  Промяна )

Connecting to %s