Мое интервю в украински вестник по последните български събития

„Дивно, що болгари можуть за три дні зняти Борисова, а українці три роки терплять Януковича“

Ангел Ґранчаров: „ГЕРБ така ж партія, як і „регіонали“, – відверто проросійська, олігархічна і мафіозна структура“. Фото: надане героєм публікації

Прем’єр-міністр Болгарії Бойко Борисов оголосив, що разом із кабінетом міністрів подає у відставку. Останні три дні у країні відбуваються масові протести. Приводом до протесту стали високі ціни на електроенергію. У вівторок мітинги переросли у безлади і сутички з поліцією. Групи демонстрантів у столиці Софії закидали камінням патрульні машини і побили вітрини магазинів. Поліція затримала 25 людей.

Про те, що зараз відбувається у країні, розповідає Gazeta.ua болгарський політолог і філософ Ангел Ґранчаров, 54 роки.

„Протести розпочалися у відповідь на підвищення цін на комунальні послуги, – говорить він. – Зокрема, вдвічі зросла ціна на електроенергію. І люди вийшли на вулицю спочатку через це. Така реакція цілком нормальна. Але підозріло, що вийшли вони одночасно у багатьох містах. За логікою це мало б бути 2-3 міста, а не 10-15 як вийшло насправді. Саме тому дуже важко повірити у їхню спонтанність. Хоч-не-хоч, створюється враження, що їх хтось організовував. Тим більше, що за ціни на енергію відповідає не уряд, а енергорозподільчі компанії. Вони всі приватні, куплені іноземцями. Люди вимагали їх націоналізувати. З іншого боку, є чутки, що протести організовувала соціалістична опозиція. В кожному разі така швидка мало не революція дуже всіх здивувала. Надто події вівторка“.

Їх організовували через Фейсбук?

Так, це найпопулярніша теза. Що люди масово домовлялися через соціальні мережі в інтернеті, щоб вийти одночасно на мітинг по всій країні. Водночас, це ж тисячі людей. Якщо й розпочиналося все в інтернеті, то неодмінно мала б бути якась масова підтримка людей вже перед самим проведенням. Спочатку протестувальників було менше. Від 17 лютого, коли вони вийшли на вулицю, уряд почав виправдовуватися. Мовляв, ціни не від нього залежать, – це все іноземні фірми. Тоді в наступні дні людей уже вийшло значно більше. Тоді уряд заявив, що не дозволить підвищувати ціни. Але й це не зупинило протестувальників. 19-го вони вже вимагали відставки уряду. Існує й версія, що ці протести уряд спровокував навмисне.

Навіщо?

Зовсім незадовго до цього в Болгарії вибухнув великий скандал щодо співпраці прем’єра Борисова зі спецслужбами. Його називали „агент Буда“. Вікілікс опублікував документи, які це підтверджують. Його завербували через те, що він брав участь у злочинних угруповуваннях, – і просто могли притягти до відповідальності. Це якраз був початок 90-х років. І в суспільстві почало наростати збурення, що європейською країною керує представник організованої злочинності. І є підозри, що сам Борисов і наближені до нього люди спровокували ці мітинги, щоб відвернути увагу від цього скандалу. А потім просто втратив контроль над ними. Становище стало неконтрольованим, і вся злість людей уже спрямувалась проти уряду. Борисов – популіст. Він, очевидно, хотів вийти і сказати, що погоджується з усіма вимогами. І вийти сухим. Завжди так робить. А от цього разу не вийшло.

Чи справді подібні Борисов і його партія ГЕРБ із Януковичем та Партією регіонів?

Аналогії дуже виразні. ГЕРБ така сама партія як і „регіонали“, – відверто проросійська, олігархічна і мафіозна структура. Вона намагається себе позиціонувати як проєвропейська і навіть проамериканська, але саме її виникнення наприкінці 2000-х було дуже підозріле. Адже багато її засновників були відвертими злочинцями, які ділили власність у 90-ті роки. Це колишні міліціонери, або ж люди, що виникли просто нізвідки. І Бойко Борисова за часів зовсім іншої коаліції призначили міністром внутрішніх справ. Він чотири роки ним пропрацював, і в політиці йому сподобалося. Він давав багато інтерв’ю, і медії створили йому образ „свого парубка“, захисника знедолених. Казав, що ніхто, крім нього не здатен розв’язати всіх проблем країни. І коли попередній альянс партій утратив владу, він створив собі власну політичну силу з близькими друзями та знайомими. Відразу після цього великий бізнес, болгарські олігархи, банкіри почали інвестувати в нього великі кошти. Всі олігархи — його близькі приятелі. Відповідно, вже від 2010 року він дістав мало не необмежену владу у країні. Цим наближеним олігархам легше було проводити всілякі оборудки, прикриваючись прем’єром. Разом з тим, і його власний статок нараховують понад мільярд євро. Отже, подібностей можна знайти безліч і на кожному етапі.

Прочети ДО КРАЯ: Gazeta.ua

Търсете по книжарниците книгата на философа Ангел Грънчаров СТРАСТИТЕ И БЕСОВЕТЕ БЪЛГАРСКИ (с подзаглавие Кратка психологическа история на съвременна България), изд. ИЗТОК-ЗАПАД, 2008 г., 320 стр. Хронология и феноменология на случилото се след 1989 година, както и вникване във факторите, които определят нашата национална съдба. Книга за нашите лутания по пътищата на свободата, за раждането и пътя на младата българска демокрация, за това какви сме ние, съвременните българи, книга за пропилените ни шансове и за покрусените ни надежди.

Но това е една въпреки всичко оптимистична книга, която ни казва, че от нас, гражданите, зависи всичко: ако сме мизерни духом, няма как и да не живеем в бедност. От нашите ценности зависи съществуването, живота ни. Духовната безпътица поражда историческите, пък и сегашните ни нещастия. А растежът на нашите сили – и като индивиди, и като нация – тръгва от освобождаването на съзнанията ни от ония коварни скрупули и дефекти, заради които толкова сме си патили – и за които сме платили тежка цена.